Євгеній — ветеран війни та працівник сервісного центру МВС у Київській області — став частиною офіційної делегації Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, яка відвідала Європарламент у Брюсселі.
Під час зустрічей із євродепутатами та дипломатами делегація обговорювала питання звільнення українських військовополонених і повернення наших громадян додому.
«Я мав можливість виступити після показу фільму «Найманці» й поділитися своєю історією — історією українського військового, який пройшов полон, але не втратив себе. Важливо було донести: росія — держава, для якої життя людини нічого не варте», — розповідає Євгеній.
Його виступ став нагадуванням світові, що війна триває не лише на полі бою — вона продовжується і в інформаційному просторі. І сьогодні надзвичайно важливо, щоб правда про полон, про нелюдські умови утримання та боротьбу за кожного українця звучала на всіх міжнародних майданчиках.
*Фото надані Координаційним штабом
Історія Євгена Дідківського, – добровольця – розпочалася в лютому 2022-го. Тоді ж він вирішив стати на захист країни та доєднався до 95-ї бригади.
У полон до росіян потрапив на Київщині, під час захисту столиці. Перші кілька днів російські армійці утримували його на території України, потім – Білорусь, згодом перевезли у росію.
Про життя у клітці посеред білоруського лісу, допит російськими «журналістами», перебування в російських СІЗО, військовослужбовець згадує уривками. Додає, що після полону, страшних тортур і психологічних знущань пам’ятає не все.
«Відразу скажу, що зараз багато чого не пам’ятаю, намагаюсь у пам’яті все відновлювати, щось вдається, щось ні. А деякі моменти взагалі згадувати не хочеться», — додав Євгеній.
Загалом нашого захисника утримували в російському Курську, Таганрозі та Борисоглєбську. Щоденне побиття, примушування співати російський гімн і вчити вірші про Леніна – такий слід про перебування у в’язницях закарбувався у спогадах Євгенія.
«Вранішня перевірка і в камеру ми не заходимо, а заповзаємо. Причому всі. Вихід на будь-яку прогулянку — це просто смерть і постійне побиття», — згадує Дідківський про своє перебування у Борисоглєбській виправній колонії № 9. У ній чоловік був найдовше — більше ніж півтора року.
Загалом у полоні пробув 22 місяці. Дідківського звільнили лише у січні 2024-го, саме тоді відбувся один із найбільших обмінів полоненими.
Далі – реабілітація, відновлення та повернення до життя. Так, влітку цього року Євгеній доєднався до команди сервісних центрів МВС Київщини – адміністратором.
«Після завершення служби в армії, я активно шукав нові можливості для самореалізації та розвитку. Натрапив на новину про набір на роботу до сервісних центрів МВС, де запрошували колишніх військових. Це одразу привернуло мою увагу», – розповідає Євгеній.
І після успішного стажування в одному з сервісних центрів МВС Київщини, військовий став частиною нашої команди. Чоловік зізнається: перші дні роботи дали йому натхнення і переконання, що він – на правильному шляху.
«Бути присутнім на всіх етапах, починаючи від подачі та обробки документів до безпосереднього складання іспиту, є для мене важливим досвідом. Спостерігати за тим, як співробітники центру злагоджено працюють, обробляючи великий обсяг інформації та документів, а також взаємодіють з людьми, стало ще одним підтвердженням моєї впевненості в тому, що ця робота – те, чим я хочу займатися», – додає наш новий колега.
Євгеній вже пройшов навчання в НАВС, аби в подальшому приймати і практичні іспити в майбутніх водіїв. Нині ж – його можна побачити в стінах сервісного центру МВС, де він стримано, але завжди з усмішкою приймає відвідувачів та бажає їм успіхів на іспитах. І обов’язково каже «дякую» тим, хто з гордістю носить військову форму.
«А ще я вдячний Головному сервісному центру МВС та регіональному сервісному центру МВС у Київській та Чернігівській областях за підтримку та розуміння. Для мене важливо, що ця структура розділяє ветеранські цінності та підтримує захисників», — додав насамкінець наш колега.
Ми ж пишаємося, що в команді сервісних центрів МВС є люди, які не лише служили країні на фронті, а й сьогодні продовжують служити — словом, дією, правдою.
